Ігри з ранку мають свою специфіку. Сьогодні склалося враження, що суперник "динамівців" вийшов на матч, не прокинувшись. Тож кияни у першій половині домінували на полі та впевнено контролювали м'яч. Голи були справою часу, і їх ми побачили два.

Перший із них заробив Антюх, знайшовши контакт у штрафному майданчику з суперником після прострілу від Дубінчака, 11-метровий реалізував капітан Києва у першому таймі, Шапаренко. Подвоїв перевагу Гармаш, здорово зльоту над голкіпером запустивши снаряд від правого кута штрафного майданчика під дальню стійку.

Традиційно не обійшлося від Луческу без цікавостей у розстановці. Цього разу "хедлайнером дня" став де Пена, який розташувався в середині поля у трикутнику з Гармашем та Шапаренком. Але рівень опору від суперника був настільки млявий, що робити якихось висновків не хочеться.

Після перерви на полі з'явилися Циганков, Сидорчук та Буяльський, а також залишився Шапаренко – це одразу ж підняло командну швидкість удвічі. Тому третій гол ми чекали лише три хвилини: Вітіньо поборовся на лівому фланзі, м'яч відскочив до Буяльського, який зробив передачу на Циганкова, дальній удар Віктора голкіпер парирував перед собою на ногу Ванату.

Все було дуже добре, якщо забути, що це збори, а в суперниках – п'ята команда Боснії та Герцеговини. Але без ложки дьогтю як завжди не обійшлося. Боль задивився на газон і не помітив, як його обікрали, молодий захисник встиг лише сфолити на супернику у своєму штрафному майданчику. Це пенальті вже у ворота Бойка, котрий свою команду не врятував.

Темп дещо упав, але лідери "Динамо" свій ще один момент знайшли, повернувши перевагу в три голи для киян: Циганков від лицьової відкотив на Шапаренка, Микола чітко пробив ближче до лівої стійки.

Кияни повертаються до Києва, але вже у неділю повернуться до Туреччини. Там уже очікуємо награвання основи та менше експериментів.

"Динамо" (Київ, Україна) - "Широкі Брієг" (Боснія та Герцеговина) 4:1
Голи: Шапаренко 16 (пен.), Гармаш 35, Ванат 48, Шапаренко 81 – Мужан 67
"Динамо" перший тайм: Бущан, Дубінчак, Сирота, Забарний, Тимчик, Шапаренко, Гармаш, Де Пена, Антюх, Вербіч, Кулач.
"Динамо" другий тайм: Бойко (Моргун 82), Кендзьора, Боль, Бражко, Караваєв, Сидорчук, Шапаренко (Шкурін 82), Буяльський, Вітіньо, Циганков, Ванат.
Попередження: Боль 67

Кубок Італії. Чвертьфінал

Мілан. "Джузеппе Меацца"

"Інтер" - "Рома" 2:0

Голи: Джеко 2, Санчес 68

"Інтер": Хандановіч, Д'Амброзіо, Шкріньяр, А. Бастоні (Де Фрай 65), Дарміан, Брозовіч, Барелла (Чалханоглу 85), Відаль (Весіно 85), Перішич (Думфріз 85), Джеко (Лаутаро Мартінес 76), Санчес

"Рома": Патрісіу, Манчіні, Смоллінг, Ібаньєс (Кумбулла 46), Карсдорп, Верету (Крістанте 70), Олівейра (Лоренцо Пеллегріні 70), Вінья (Ель-Шаараві 76), Мхітарян, Абрахам (Афена-Г'ян 89), Дзаньоло

Попередження: Дзаньоло 37, Манчіні 38

Головний арбітр: Марко Ді Белло

Вперше після історичного требла в 2010-му році Жозе Моуріньо приїхав на "Сан Сіро" як суперник "Інтера". Він очікувано був зустрінутий як герой, банером "Ласкаво просимо додому", потужним скандуванням місцевих вболівальників. Було помітно, наскільки португалець схвильований та задоволений.

Втім, на цьому його радощі закінчилися. Майже одразу після стартового свистка. Його команда очікувано виявилася слабшою за чемпіона. В суботу вона навіть не спромоглася переграти вдома "Дженоа" з зони вильоту Серії А, відігравши слабко і після матчу занадто відволікаючись (зокрема, і сам Моуріньо) на війни з арбітрами, Федерацією через скасований гол Ніколо Дзаньоло і навіть з тренером жіночої збірної Італії. А сьогодні програла вже сьомий Топ-матч у сезоні з дев'яти за лише однієї перемоги.

Шанси здивувати "Інтер" були. Той був приголомшений поразкою в дербі після того, як, згідно з словами Сімоне Індзагі, перегравав "Мілан" в одні ворота. Він не в найкращій формі, не перемагав з різницею понад один м'яч з 17-го грудня. Суперкубок виграв у "Ювентуса" на 120-ій хвилині, а в Кубку проти "Емполі" зрівняв рахунок лише на 90-ій і дотиснув лише в овертаймі. Сьогодні ж вдався до часткової ротації і думав про критично важливий матч ліги проти "Наполі". Проте свого досяг.

"Нерадзуррі" розпочали ураганно, з метою вирішити справу швидко. Як в очному матчі ліги в грудні (3:0), коли забили два ранні голи. Санчес головою спрямував у прорив Перішича ліворуч, той промчав і прострілив на Джеко. Третій бомбардир в історії "Роми" та її колишній капітан забив свій другий гол в останніх десяти матчах. Третій в 11-ти, якщо рахувати також ранній гол проти цієї команди у лізі. Потім Барелла вистрілив здалеку у поперечину, два легші удари в площину взяв Патрісіу.

Після всього цього "Інтер" заснув і повністю не прокидався. Спочатку хвилин на вісім – занадто міцно. Дозволивши прорив і простріл Мхітаряна, який Абрахам дивом не замкнув, три кутові поспіль, вихід Дзаньоло віч-на-віч (пробив в Хандановіча). Потім спав вже контрольовано, перекочуючи м'яч, або перекриваючи оборону. На початку другого тайму вже просто байдуже ставився до гри, і тоді Дзаньоло та Верету не влучили здалеку, а удар Олівейри з рикошетом витягнув з-під поперечини Хандановіч.

На 66-ій хвилині воротар господарів ще й вискочив до бокової лінії, намагаючись перервати контратаку, не спромігся, і Дзаньоло пробивав з лівого флангу у порожні ворота. Шкріньяр неймовірним чином головою витягнув цей м'яч. Алексіс Санчес, автор переможного голу в Суперкубку, усвідомив загрозу, пройшов захисника і блискуче з 22-ох метрів поклав м'яч у "дев'ятку". Після чого матч можна було закінчувати.

Ще перед матчем проти "Дженоа" Моуріньо говорив про особливу важливість виграних трофеїв для розвитку клубу, розвитку менталітету переможців у гравців. Власне, вважав це навіть важливішим за гру у Лізі Чемпіонів. Це означало, що сьогодні кине на Кубок всі сили. Тим більше – проти практично рідної команди. "Рома" справді намагалася. Але навіть "Інтер" в його далеко не найкращій формі і на далеко не найвищому рівні бажання вибити не спромоглася. Вона занадто слабка.

У півфіналі на нас чекає або Міланське дербі, або зустріч Індзагі з "Лаціо".

Перед началом поединка все было в пользу Сенегала – звездный состав, легкая сетка, усталость соперника. Все кроме истории. Сенегал еще никогда не был чемпионом Африки, дважды доходил до финала, но в обоих случаях уступал. Египет в историческом разрезе – это безоговорочный гранд. И пусть фараоны в последний раз брали Кубок в 2010-м, новое поколение прекрасно помнит доминирование сборной Абутрики. А если она могла, то смогут и они.

Впрочем, Сенегал начал игру, как настоящий фаворит. Контроль мяча, стремление идти вперед. Уже на пятой минуте Львы Теранги получили право на пенальти – Сисс включился в атаку, грудью сбросил мяч себе на ход и уже вырывался на ворота под углом, но был сбит Абдельмонемом. Прекрасный шанс определить сценарий всего поединка. Конечно, к мячу подошел Мане. Но ведь у Египта есть Габаски, который на этом турнире играет в лучших традициях другого легендарного голкипера фараонов Эссама Эль-Хадари. К тому же ему подсказал Салах, как будет пробивать одноклубник. Садио решил пробить так, как Шотурма в полуфинале футзального Евро – сильно и по центру. Кипер хоть и начал заваливаться в сторону, но успел выбросить руки.
Мане тут же начал заводить собственных болельщиков на трибунах – мол, ничего не произошло, играем дальше. Однако даже для мастеров мирового класса такие эпизоды не проходят бесследно. Кто знает, если бы Садио забил пенальти, возможно, он успел бы на прострел от Исмаила Сарра в середине первого тайма. А так махнул ногой мимо мяча. Собственно, это была едва ли не единственная реальная угроза ворота Габаски в первом тайме кроме пенальти. Сенегал имел тотальное преимущество во владении, но Египет тем и славится, что максимально организованно играет против более звездных соперников.

В атаке же фараоны возлагали надежды в первую очередь на Салаха. Тот вспыхнул дважды. Первый его проход мимо четырех соперников завершился несложным ударом для Эдуара Менди. А вот перед самым перерывом Мохамед накрутил Сисса и пробил в ближнюю девятку – здесь уже победителю Лиги Чемпионов пришлось демонстрировать всю свою сноровку.

Начало второго тайма ничем не отличалось от первой половины игры. Снова Сенегал с мячом, в то время как Египет бдит, чтобы не случилось чего плохого. В паре эпизодов только Габаски спасал команду Кейруша от проблем, буквально снимая мяч с ноги Куяте, а затем Мане. Египет свой первый удар в направлении ворот во втором тайме нанес только в район 70-й минуты – после подачи штрафного головой, но неточно. Зато на 75-й вышедший на замену Марван Хамди выиграл позицию во вратарской Сенегала и бил головой, казалось, наверняка, однако не попал в ворота!
Это был последний момент в основное время – Сенегал еще имел штрафной, но Сисс выполнил его бездарно. Ну а отнести к опасным удар вышедшего на замену Дьенга рука не поднимется – мяч полетел на верхние ярусы трибун. Овертайм был неотвратимым.

Для Египта это было четвертое дополнительное время за 12 дней. Фараоны должны были терпеть и рассчитывать на озарение того же Салаха, как это произошло в четвертьфинале против Марокко. С другой стороны, Египет свои возможности знал, а Сенегал впервые попал в столь некомфортные для себя условия.

И снова сразу после стартового свистка у Сенегала был момент. Мане пасом со своей половины поля вывел на свидание с голкипером Булайе Дия, но удар по диагонали в нижний угол парировал голкипер Египта. Он же совершил невероятный сейв, когда Дьенг бил головой после подачи с левого фланга. А когда после этого углового бил головой Абду Диалло, кипер уже ничем не помог бы, но мяч просвистел над перекладиной.

В последние 15 минут Сенегал выжал лишь мощный дальний удар от Дьенга, но с нижнего угла мяч вытащил неутомимый Габаски (его на самом деле зовут Мохамед Абу Габал – прозвище Габаски он взял в честь своей жены польки). Египет свой золотой шанс упустил на 117-й, когда с 12-ти метров под перекладину пробивал Хамди. Эдуар Менди, несмотря на то, что почти весь матч простоял без дела, сохранил концентрацию и успел среагировать на мощный выстрел.

В конце концов победителя должны были определить пенальти. И здесь уже фаворитом становился Египет, голкипер которого в этом плей-офф выиграл серии в противостоянии с Кот-д'Ивуаром и Камеруном. Да еще и не забитый в начале игры 11-метровый висел грузом над душой сенегальцев. Но Габаски – не всесильный. Хотя и в этот раз он тянул как мог, но партнеры не поддержали. Абдельмонем попал в штангу, а с ударом Лашина справился Менди. Символично, что последний удар Сенегала бил Садио Мане. Он не реализовал в игре, но доказал, что у него стальные нервы (хотя как он переживал во время ударов партнеров!). Удар в левый от себя угол, тогда как Габаски летит в правый. И Сенегал впервые в своей истории с третьей попытки побеждает в финале Кубка Африки. И это, пожалуй, справедливо, хоть и не так романтично, если бы турнир едва ли не в одиночку выиграл Абу Габал, он же Габаски.
Кубок Африки. Финал
6 февраля. Яунде, Камерун. Стадион Олембе

Сенегал – Египет 0:0, по пен. 4:2
На 7-й минуте Мане не реализовал пенальти (вратарь)

Серия пенальти: Кулибали – 1:0; Зизо – 1:1, Диалло – 2:1, Абдельмонем – 2:1 (штанга), Буна Сарр – 2:1 (голкипер), Марван Хамди – 2:2, Дьенг – 3:2, Лашин – 3:2 ( голкипер), Мане – 4:2

Сенегал: Э.Менди – Б.Сарр, Кулибали, Диалло, Сисс – Куяте (Папе Гуйе 66), Н.Менди – Исмайли Сарр (Диа 77), Идрисса Гуйе, Мане – Дьедью (Дьенг 77)
Тренер: Алиу Сиссе

Египет: Габаски – Ашур, Абдельмонем, Махмуд Хамди, Эль-Фотух – Эльнени, Фатхи (Лашин 99), Солиа (Трезеге 58) – Салах, Мостафа Мохамед (Марван Хамди 58), Мармуш (Зизо 58)
Тренер: Карлуш Кейруш

Арбитр: Виктор Гомес (Южная Африка)
Предупреждения: Н.Менди 17, Кулибали 44, Диалло 54, Мане 88 – Абдельмонем 5, Фатхи 37